У VI-VІ і ст. н. е. в арабських країнах вино називали “одурманюючим напоєм” - “алкоголь”. У середні віки в Європі спирт називали “аква-віта” - “вода життя”. Однак, ознайомившись із його згубним впливом, з тим лихом, якого він завдає своєю здатністю спонукати людей до безглуздих і нерідко злочинних вчинків, цю

речовину почали називати “водою горя”, “водою смерті”. У працях Геродота, Тацита, Плутарха пияцтво розцінювалося як вияв найбільшої розбещеності. Аристотель зауважував: “Пияцтво - добровільне божевілля”. Дуже влучними є слова Піфагора: “Пияцтво є вправлянням у безумстві”. Також відомо, що українські козаки п’яницям не довіряли важливих справ, не брали у похід, засуджували, а також суворо карали.

Наукою доведено, що алкоголь може отруїти будь-який організм. Навіть у воді з вмістом 1% алкоголю не можуть існувати організми, для яких водне середовище є природним. Алкоголь має велику руйнівну силу. Спочатку він руйнує окремі клітини людського організму, потім поступово - організм в цілому, а згодом, якщо не зупинити його вчасно, з неабиякою жорстокістю ця речовина завдає нищівного удару людській душі, стосункам, долям багатьох людей...

Вчинки і слова, скоєні у стані сп’яніння, може забути їх “автор”, але ж їх будуть завжди пам’ятати інші.

Невже кілька хвилин, навіть годин, проведених у рожевих окулярах, що пропонує вам алкоголь, варті усіх перерахованих втрат? Невже молодіжний алкоголізм так і залишиться проблемою для України? Невже у нас настільки низький рівень культури? Невже ми так і не згадаємо, що таке повага до себе?