Словник медичних термінів

Відображається 70 елементів
ТермінЗначення
Сортувати 
 
Сортувати 
 
ТермінЗначення
Агравація. Перебільшення хворобливих симптомів. 
Адаптація. Пристосування до оточення. 
Адекватний. Такий, що відповідає даним обставинам, ситуації. 
Алерген. Речовина, що викликає незвичайну реакцію організму.  
Анабіоз. Стан організму, при якому на тривалий термін майже повністю припиняється обмін речовин. Прикладом анабіозу є утворення спор у мікроорганізмів. 
Аналізатори (коркові). Ділянки кори головного мозку, пов’язані з аналізом зорових, слухових та інших відчуттів і сприйнять.  
Атонія. Втрата тонусу м’язів. 
Атрофія. Виснаженість, зменшення в розмірах тканин і органів внаслідок порушення їх живлення. 
Алергія. Підвищена чутливість організму до будь-якої речовини-алергену. 
Бактеріоносій.  Здорова людина чи тварина, що виділяє збудника.  
Бактеріофаг (від грецького – руйнівник бактерії). Вірус, який має здатність проникати до бактеріальних клітин, репродукуватись та руйнувати їх.  
Бацила. Різновид бактерій, який утворює спори. 
Вакцинація. Метод створення активного імунітету проти інфекційних захворювань. 
Вакцинопрофілактика. Профілактика інфекційних захворювань із застосуванням вакцин. 
Антибіотики. Хіміотерапевтичні препарати, які мають властивості вибірково пригнічувати життєдіяльність збудників захво- рювань (бактерій, грибів, вірусів, найпростіших) чи затримувати розвиток злоякісних новоутворень.  
Астенія. Загальна слабкість, виснаження нервової системи. 
Дисбактеріоз. Кількісна та якісна зміна анаеробної нормальної мікрофлори, яка в нормі заселяє нестерильні порожнини та шкіру людини і тварини у бік її знищення та збільшення кількості мікробів, які в нормі відсутні або наявні в невеликій кількості. 
Дисимуляція. Свідоме приховування хвороби або фізичних вад.  
Екзотоксин. Отруйна речовина (токсин), що виділяється мікробами до навколишнього середовища. 
Вірус (від латинського "вірус" – отрута органічного походження). Неклітинна форма життя, що має геном і здатність розмножуватись лише в клітинах більш високоорганізованих істот. 
Ендотоксин.  Токсин, що вивільняється при розпаді бактеріальної клітини і виконує токсичні (отруйні) функції.  
Епідемічний осередок. Місце перебування джерела інфекції та територія, що його оточує. У їх межах можливе поширення збудника хвороби, обумовлене відповідними механізмами передачі.  
Епідемічний процес. Процес розповсюдження заразних захворювань у людському суспільстві під час утворення епідемічних осередків. 
Епідемія. Поширення епідемічного процесу на велику територію і кількість населення. 
Етіологія. Вчення про причини хвороби, сама причина хвороби.  
Імунізація. Специфічна профілактика інфекційних захворювань серед людей і тварин. 
Імунітет. Несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних речовин, що мають сторонні антигенні властивості. 
Імунопрофілактика. Заходи, спрямовані на боротьбу з інфекційними захворюваннями шляхом створення специфічної несприйнятливості до них. 
Індекс сприйнятливості. Середнє відношення кількості хворих до кількості тих, що не хворіють, але можуть захворіти. 
Інкубаційний період. Початковий період інфекційних захворювань з моменту проникнення хвороботворного мікроба в організм до розвитку перших клінічних ознак хвороби. 
Інфекційні хвороби. група захворювань, що викликаються патогенними мікроорганізмами і характеризуються специфічніс- тю збудника, заразністю, наявністю інкубаційного періоду, циклічністю перебігу. 
Карантин. Система заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних захворювань. 
Контагіозність. Властивість інфекційних захворювань передаватись від хворих здоровим. 
Репродукція (лат. re- префікс, що означає зворотну або повторну дію і лат. produco — створюю). Відтворення. Розмноження природніх істот, організмів, тварин. 
Латентний. Прихований. 
Летальний. Смертельний. 
Лімфаденіт. Запалення лімфатичний вузлів. 
Локальний. Місцевий. 
Мигдалина. Орган лімфатичної системи, розміщений у слизовій оболонці ротової порожнини і гортані. 
Мікроб.  Жива істота, яку можна побачити тільки під мікроскопом.  
Мікроорганізм.  Жива істота з індивідуальною клітинною організацією або неклітинна форма життя (вірус). 
Мікроскопія. Вивчення за допомогою мікроскопа.  
Мікроскоп. Оптичний прилад, який збільшує зображення. 
Мікрофлора. Сукупність мікробів, що населяють певний ареал.  
Обсервація. Протиепідемічні заходи медичного спостереження ізольованих здорових людей, які знаходилися в зоні карантинного захворювання (елемент карантинних заходів).  
Патогенність мікроорганізмів. Здатність мікроорганізмів приживатись у тканинах організму хазяїна, розмножуватись у них, викликаючи патологічні зміни. 
Превентивний. Захисний, попереджувальний. 
Продромальний період. Період тривалістю від декількох годин до одного-двох днів, протягом якого з’являються симптоми, не специфічні для даного захворювання.  
Профілактика. Попередження, в інфекційній патології – попередження розвитку та поширення інфекційних захворювань за допомогою вакцин, сироваток, бактеріофагів, хіміотерапевтичних засобів тощо. 
Реабілітація хворого. Видужання, яке допускає повернення хворого до суспільно корисної праці. 
Реактивність. Властивість організму реагувати на фізіологічні та хвороботворні подразники зовнішнього середовища. 
Ревакцинація. Повторне профілактичне щеплення після вакцинації для посилення імунітету. 
Резистентність. Опірність. 
Реконвалесценція. Період одужання після перенесеної хво- роби.  
Ремісія. Тимчасове мимовільне поліпшення в перебігові хвороби. 
Респіраторний. Дихальний (наприклад, респіраторне захворювання).  
Сироватка імунна. Препарат крові людини та тварин, до складу якого входять антитіла, що їх використовують для діагностики, лікування і профілактики різних захворювань.  
Тест. Стандартне завдання для визначення тої або іншої здатності випробуваного. 
Токсин. Отруйна речовина, що утворюється мікроорганізмами, а також деякими тваринами і рослинами.  
Сприйнятливість до інфекції. Здатність організму реагувати на проникнення інфекційного агента під час розвитку хвороби. 
Туберкулін. Речовина із збудника туберкульозу, що викли- кає алергізацію організму; використовується для діагностики туберкульозу.  
Реінфекція. Повторне зараження тим самим видом збудника, що і при першому захворюванні. 
Бактерії (від латинського “бактерія” - паличка). Різноманітна за біологічними властивостями група поширених на землі мікроскопічних, в основному одноклітинних, організмів кулястої, паличковидної, спіралевидної форм, що належать до ядерних (прокаріоти) форм життя.  
Вакцина (від лат. “вата” – корова). Препарат, що виробляється з бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів чи продуктів їх життєдіяльності і використовується для активної штучної імунізації людей та тварин, специфічної профілактики та лікування інфекційних захворювань.  
Антропонози. Групи заразних захворювань, що викликаються збудниками, здатними паразитувати тільки в організмі людини (захворювання, що передаються від людини до людини). 
Карантинні захворювання. Група інфекційних захворювань, які характеризуються значною заразністю та високою смертністю і до яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження.  
Латентна інфекція. Форма інфекційного процесу, яка характеризується тривалим зберіганням збудника в організмі без клінічних ознак хвороби. У випадку латентної інфекції вірус не репродукується.  
Макрофаг. Клітина сполучникової тканини, здатна до активного захоплення й перетравлення чужорідних для організму тіл. 
Мікобактерія. Різновид бактерій, який характеризується великим вмістом ліпідів, значною стійкістю до факторів навколишнього середовища і патогенністю (наприклад, збудник туберкульозу).  
Персистенція (постійність, збереження). Стан, характерний для багатьох вірусів і бактерій, коли мікроорганізм живе в організмі і постійно підтримує в ньому хворобливий стан. При цьому організм не реагує активно на збудника, вони взаємодіють, не вбиваючи один одного.  
Відображається 70 елементів
Comments