20 липня - Міжнародний день шахів

опубліковано 20 лип. 2020 р., 05:19 Людмила Гелбутовская   [ оновлено 20 лип. 2020 р., 05:25 ]

                                  Шахи —  гімнастика для мізків (Паскаль)


20 липня 1924 року в Парижі під час проведення Літніх Олімпійських ігор створено ФІДЕ́ (фр. Federation Internationale des Echecs, FIDE) — міжнародну організацію шахістів. Вона має свій прапор, гімн і девіз — «Gens una sumus» (лат. «Усі ми єдина сім'я»). Штаб-квартира розташована у м. Афіни (Греція). 20 липня 1966 року Всесвітня шахова федерація заснувала Міжнародний день шахів, який відзначають і нині.

Шахи – це настільна гра для двох партнерів. На 64-клітинній дошці розміщують 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королю супротивника. Гра поєднує в собі як науку, так і спорт.

Батьківщиною шахів вважається Індія, епоха держави Гуптів (близько 1400 років тому). Шахи походять від староіндійської гри чатуранга. Ця назва перекладається з санскриту як «чотири підрозділи війська», до якого входить піхота, кіннота, слони і колісниці, які представлені в шахах пішаком, конем, слоном і турою.

Пізніше гра потрапила в Ераншахр (територія сучасних Ірану і Іраку), потім на Близький Схід та в Європу.

В Індії побутує легенда про мудреця, який придумав шахи. Легенда свідчить, що у давнину правив один цар. Правитель дуже любив воювати. Народ потерпав, бо їхня держава постійно перебувала у військовому стані. І тоді один із міністрів попросив мудреця позбавити владику цієї «шкідливої звички». Мудрець приніс царю шахову дошку, шахові фігури і навчив махараджу грі в шахи. Цар помітив, що гра схожа на справжній військовий похід, бо в шаховому бою також використовувалися коні, піхота, верблюди і слони, а ферзь був схожий на його міністра. Володарю так сподобалася гра, що він вирішив винагородити мудреця всім, що він попросить (напевно, цар подумав, що раз людина мудра, то вона буде ще й скромною). Мудрець попросив покласти йому на кожну клітинку дошки одну крупинку рису, потім дві, потім чотири і так далі. Спочатку повелитель радісно погодився, але коли почав рахувати, скільки рису йому потрібно віддати, йому було не смішно. Адже з кожною клітиною кількість буде зростати вдвічі, і йому знадобиться стільки зерен рису, що його неможливо виростити, навіть якщо засіяти всі поля. І тоді правитель вирішив призначити його міністром фінансів держави. Тепер же, коли царю хотілося повоювати, то він робив це тільки на шахівниці.

Індійський раджа Акбар не любив грати в шахи на маленькій дошці, замість цього він скликав до себе у двір десятки людей, які виконували роль шахових фігур. Сам він вмощувався на великій вишці з мармуру і звідти керував процесом гри.

У 7-му столітті гра прийшла в Персію і була перейменована в шатрандж. Саме від перської мови пішла назва «шахи». Гравці говорили «Шах» (від персидського «король»), атакуючи короля суперника, і «Шах мат» (персидською - «король помер»). Хоча більш точним перекладом був би вираз «король у пастці» або «королю не втекти».

У стародавній Індії гра в шахи мала досить жорстоку форму. Ніхто не грав на інтерес, всі грали на пальці – тому, хто програв, відрубували палець.

У давнину всіх майбутніх лицарів навчали семи видам мистецтв. Окрім володіння шпагою та вміння співати романтичні оди прекрасній дамі, лицар повинен був також уміти грати в шахи.

Найстаріша із записаних шахових партій відноситься до 900 року – це була гра між багдадським літописцем і його учнем.

Найстаріший зі збережених наборів шахів знайдено на острові Льюїс у Північній Шотландії. Він датується XII століттям нашої ери, і, ймовірно, створений в Ісландії чи Норвегії. Його оригінальне виконання послужило зразком для чарівних шахових фігур у фільмі «Гаррі Поттер і філософський камінь».

Першу сучасну шахівницю (світлі та темні квадрати) зробили в Європі в 1090 році.

Шахову дошку, що складається, винайшов у 1125 році священик. У ті часи монахам та священникам було заборонено грати в шахи. Священик знайшов спосіб, щоб обійти цю заборону і зробив шахову дошку, яка складалася. Складеною її можна було помістити на книжковій полиці і виглядала вона як дві книги.

Перший хід пішака на дві клітини замість однієї придумали в Іспанії в 1280 році.

Китайський імператор Сунь Вень-ді одного разу стратив двох заморських шахістів, почувши, як вони називали одну з фігур імператором. Лють Сунь Вень-ді викликало згадування високого титулу правителя Піднебесної в простій грі.

До 1561 року такий прийом, як рокіровка робилася в два ходи.

Становище гравців у суспільстві нерідко впливало на стиль їхньої гри. Наприклад, Наполеон і Карл XII вважали, що королю ганебно ховатися, а тому під час гри в шахи вони ніколи не робили рокіровки. Карл при цьому часто програвав.

Перша згадка шахів в Америці відноситься до 1641 року і пов’язана з містом Естер Сінглтон, де в той час жили голландські поселенці. А перший шаховий турнір в США відбувся в Нью-Йорку в 1857 році.

У 1561 році іспанський священик Руї Лопес де Сегура написав книгу «Про винахідливість і мистецтво гри в шахи», яка стала першим серйозним вивченням цієї гри. З ім’ям Руї Лопеса пов’язане створення іспанського дебюту, так як найбільшу увагу в своїй праці Лопес приділяв саме початку гри.

1770 року австрійський винахідник Вольфганг фон Кемпелен винайшов механічну машину, яка добре грала в шахи. Вона мала вигляд людини в турецькому одязі, сиділа перед столом і пересувала фігури по полю механічними руками. Ця машина обіграла Наполеона Бонапарта, Бенджаміна Франкліна і інших знаменитостей. Секрет був у тому, що в шаховому столі був захований шахіст, який з допомогою дзеркал бачив ігрове поле і керував рукою механічного робота.

Звання чемпіона світу за цією грою розігрується з 1866 року.

Шахові годинники були винайдені Томасом Вілсоном у 1883 році, до цього часу використовувався пісочний годинник. Сучасного вигляду шаховий годинник набув до 1900 року, коли придумали механізм перемикання.

Еммануель Ласкер залишався чемпіоном світу з шахів найдовше в історії: 26 років і 337 днів, з 1894 по 1921 роки.

З середини минулого століття з’явилися шахові турніри наосліп. Для цього потрібна майстерність, якою володіють лише найсильніші шахісти. Така гра вимагає розвиненої здатності чітко уявляти дошку і хід гри віртуально, в голові. А це нелегко вже після кількох перших ходів. Один із перших офіційних рекордів такої гри встановив у 1960 році в Будапешті угорський шахіст Янос Флеш. Він одночасно зіграв з 52-ма супротивниками із зав’язаними очима, вигравши при цьому 32 партії.



Письменниця кінця XIX століття Троянда Майредер була теоретиком фемінізму, постійно бентежила сучасників своєю шокуючою поведінкою. Мало того, що вона демонстративно не носила корсет, вона ще й не соромилася заявляти, що їй подобається грати в шахи. В ті часи грати в шахи для жінки вважалося абсолютно непристойним.

Саме в цю, страшно непристойну гру, запропонувала зіграти Робесп'єру дружина Томаса Пейна, громадянина Франції, засудженого до гільйотини за те, що він запропонував не стратити Людовика XVI, а просто вислати його з країни. Дружина Пейна виграла життя свого чоловіка в шахи. Пейн виїхав до Америки і став одним із батьків американської демократії.

За особистою вказівкою Хуана Антоніо Самаранча в 1997 році один із бельгійських інститутів провів дослідження, з якого випливало, що гра в шахи - важке заняття і має стресовий вплив на людину.

Вчений Алан Тьюринг написав першу в світі комп’ютерну програму для гри в шахи в 1951 році. Так як в той час не було машини, здатної обробити цю програму, для тестової гри Тьюрингу довелося самотужки виконувати алгоритмічні обчислення, роблячи в кілька хвилин один хід.

«Deep Blue» - перша програма, яка програла гросмейстеру в листопаді 1988 року. Однак через дев’ять років вона ж виграла дві партії в матчі з Гаррі Каспаровим в 1997 році і стала також першою машиною, тепер уже обігравши людину.

Найтриваліший за кількістю ходів матч був зіграний між шахістами Ніколичем і Арсовічем в Белграді в 1989 році. Партія тривала 20 годин 15 хвилин і завершилася нічиєю. За гру було зроблено 269 ходів. Після цього матчу ФІДЕ ввела правило 50 ходів: якщо за 100 ходів жодна фігура не була взята, гравці не мають права більше затягувати гру і оголошується нічия.

Теоретично в найдовшій шаховій партії може бути 5 949 ходів.

Найдовший за часом хід належить бразильцеві Франсіско Троїсени: на його обдумування шахіст витратив дві години і двадцять хвилин.

Після трьох ходів із кожного боку існує понад дев’ять мільйонів можливих позицій. Американський математик підрахував мінімальну кількість неповторюваних шахових партій і вивів число Шеннона. Згідно цього числа кількість можливих унікальних партій перевищує число атомів у видимому Всесвіті. Число атомів оцінюється як 10 ^ 79, а число унікальних шахових партій становить 10 ^ 120.

Знамените висловлювання Гаррі Каспарова про те, що “шахи – це муки розуму”, надихнуло голландського художника Іпе Рубинга на створення шахбокса, який об’єднав в собі шахи і фізичні випробування. Родоначальник шахбоксу запозичив ідею поєднати бокс і шахи в одному з комікс-романів. Цей гібридний вид спорту під девізом “Битви відбуваються на рингу, а війни ведуться на дошці”, складається з чергуються раундів шахів та боксу. Останнім часом гра набуває популярності і перебуває під егідою Всесвітньої організації шахбокса.

В Україні шахи з’явилися у X столітті. Їх привезли з Персії. Це підтверджують археологічні розкопки в Вишгороді, Києві, Турові, в Чорній Могилі біля Чернігова. Відомо, що за часів Гетьманщини видатним шахістом вважався митрополит Т. Яновський. Меценатом шахового мистецтва, що швидко розвивалося, був гетьман К. Розумовський.

У 2018 році Національний університет біоресурсів і природокористування України встановив рекорд України з наймасовішого шахового турніру. За підрахунками президента Національного Реєстру Рекордів Валентини Щербачової, за шахівниці сіло 752 любителі шахів.

Україна є лідером у світі за кількістю гросмейстерів на душу населення.

Можливо, комусь гра в шахи видається монотонним і нудним заняттям. Утім, лікарі стверджують, що шахи - це один із ефективних способів поліпшення пам’яті, тренування розуму шляхом вирішення складних логічних задач. Цю гру рекомендують для боротьби з хворобою Альцгеймера.

Грайте в шахи!

Шахи:


👉 Змушують думати, а мозок – працювати. Гра в шахи стимулює розвиток обох півкуль мозку, поліпшує творчі здібності, концентрацію, критичне мислення і навички читання.

👉 Навчання грі у шахи позитивно впливає на розумовий, психічний та емоційний розвиток дитини. Граючи в шахи, дитина вчиться мислити логічно, вибудовувати стратегію власних дій, приймати власні рішення і відповідати за них. Обирати правильні рішення, порівнювати усі можливі варіанти. Використовувати уяву, прогнозуючи наслідки власних рішень.

👉Навчає застосовувати тайм-менеджмент, адже на виконання тренувальних завдань та на турнірну партію відводиться певний час. Приймати екстрені рішення без паніки. Вимагає зосередженості.

👉Науковці помітили позитивний вплив шахів особливо на молодих людей, а тому гра в шахи як один із методів розвитку представлена в шкільних програмах різних країн.

Цікаві факти про шахи зібрала Тетяна Тарасюк.

Правила гри в шахи можна прочитати тут:  https://www.chess.com/uk/pravila-shakhi

Comments